Розвиток творчих здібностей учнів на уроках географії

Однією з умов підвищення ефективності вивчення географії в сучасній школі є побудова процесу навчання спрямованого на «формування освіченої творчої особистості», що передбачено стандартом освіти. Для цього необхідно створити комфортні умови навчання, де кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. В. О.Сухомлинський говорив, що школа має бути не коморою знань, а середовищем думки. Тоді предмет, що його викладає вчитель, стає не кінцевою метою його діяльності, а засобом розвитку дитини.

Визначень понять «творчість» багато, але практично всі вони схожі в одному: творчість – це створення чогось нового. Діти дуже близькі до природи, і творчість є невід’ємною  частиною їх життя. Завдання батьків та вчителів – допомогти дитині зберегти творче ставлення до життя.

Творчі здібності розглядаються науковцями як індивідуальний, мотиваційний і соціальний потенціал, що дає можливість отримати високі результати в будь-якій сфері діяльності. Дитина психологічно краще готується до сприймання невідомого, нового для неї, і це зумовлює не тільки кращі результати в навчанні, а й сприяє формуванню її особистості, розвитку таких моральних якостей, як цілеспрямованість, наполегливість, принциповість. Вміння знаходити обдарованих та здібних дітей –- талант, вміння їх вирощувати – мистецтво. Але найважливішим -– є любов до дитини! Вчительство – це і мистецтво і праця. Саме вчитель, педагог, викладач, вихователь закладає і створює основу творчої людської діяльності. Завданням кожного з нас є зробити процес навчання захоплюючим та радісним. І тут важливе все: посмішка, доброзичливий тон, мистецтво спілкування, почуття гумору.

Важливу участь до стимуляції учнів до творчої, пошукової діяльності відіграють завдання:

- Підбір вчителем завдань, що потребують творчої переробки, систематизації, узагальнення, вмінь та навичок порівнювати й аналізувати  вже відоме і проводити експериментальні пошукові дослідження невідомого;

- створення умов для розвитку  ситуативного інтересу, який відіграє роль пускового механізму в здійсненні діяльності;

- використання ігрових моментів, що стимулюють прояви  самостійності учнів, їх творчих можливостей.

Формування  творчої особистості -  це комплекс заходів, які необхідно проводити  в системі від теми до теми, від класу до класу, починаючи з матеріалу, який знайомий дітям (їх оточення, їх рідний край).

Для забезпечення самостійного, творчого розвитку учнів треба, щоб вони засвоїли пізнавальні процедури (кроки)  творчої діяльності.

Цими кроками можна вважати:

- Мотиваційні – допитливість, захопленість, прагнення до творчих досягнень, емоційний сплеск;

- Інтелектуально-логічні – здатність виділяти головне, порівнювати, аналізувати, доводити свою думку;

- Інтелектуально-евристичні – вміння фантазувати, висувати  ідеї розв’язання проблемних завдань, самостійно переносити знання  та уміння у нову учбову ситуацію;

- Комунікативні – здатність до співробітництва, уміння працювати в групах, допомога іншим;

- Здатність до самореалізації – уміння планувати і раціонально використовувати час, здатність до самоконтролю.

Виявляючи та розвиваючи творчий потенціал, створюю умови для самоактуалізації особистості, задоволення її духовних потреб. Шляхом переведення елементів зовнішнього світу у внутрішнє "Я", здійснюю соціальну адаптацію дитини, а головними чинниками цього стають навчання та виховання. Як писав В.О. Сухомлинський: «Вірте в талант і творчі сили кожного вихованця. Людина – неповторна».

«Творчості, як будь-якої діяльності, можна вчитись» - писав Г. Альтшуллер. І тому мета моєї роботи - навчати дітей творчості. Працюючи на педагогічній ниві, я намагаюся перш за все чітко усвідомити мету своєї  діяльності. Тобто пробудити учня до творчості, до самостійності розвинути свідоме ставлення до навчання, прагнення до саморозвитку, самовдосконалення, створити самодостатню особистість, яка не загубиться на складних життєвих шляхах.

Переступаючи поріг школи, я усвідомлюю, що приходжу до учнів, щоб розпізнати у кожному з них людську особистість, здатну розвиватись і прогресувати.

• Мій обов’язок прийняти кожного учня таким, яким він є, а не яким я хотіла би його бачити, допомогти кожній дитині досягти максимуму її потенційних можливостей.

• мій обов’язок – сприяти розвитку того доброго, що є мінімальним капіталом кожної без винятку людини. Допомогти кожному учневі розкрити свої здібності, талант, сформувати активну життєву позицію на благо своєї Батьківщини.

У своїй роботі намагаюся:

- пізнавати, діяти, спілкуватись, жити;

 - будувати роботу на позитивних емоціях вчителя і учня;

 - розвивати, навчати, виховувати одночасно;

 - максимально враховувати індивідуальні здібності учнів;

-  всебічно розвивати творчі здібності дітей;

- не давати готові знання , а вчити добувати їх;

- формувати свідому, активну особистість та громадянина.

Готуючись до кожного уроку, думаю над тим, щоб був побудований методично вірно, щоб уроки не був схожими. Намагаюся стимулювати творчий пошук, використовую різні методи і форми роботи,  прищеплюю учням навички самостійної роботи з книгами, картами; навички роботи в групі, вміння слухати товаришів та висвітлювати свою думку; привчаю до дослідження, пошуку, спостережливості. Намагаюся відкрити в кожній дитині душу творця, дати їй змогу пробудитися і розквітнути. Прагну створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність , формується як творча особистість. Як писав В.О. Сухомлинський: "Важко переоцінити роль особистості вчителя, його духовного обличчя в пробудженні і розвитку творчих здібностей, нахилів, талантів учня. Успішний учитель для обдарованих учнів -– це геолог, що зуміє розшукати скарби в душі дитини, натрапити чи то на золоту жилу, чи на коштовний камінь, чи на вічний граніт."

В своїй роботі я використовую як традиційні форми роботи так і інтерактивні сучасні технології. Для розвитку творчих здібностей, інтелектуального потенціалу найбільш ефективними я  вважаю проблемні, дослідницькі, пошукові методи навчання. Вивчення географії неможливе без набуття практичних умінь і навичок. Надати учням можливість активно навчатися, здійснювати пошуково-дослідницьку діяльність, творчо осмислювати процеси і явища, що відбуваються в оболонках Землі, довести існування в природі закономірних зв’язків між її складовими – ось завдання вчителя, яке можливо реалізувати через виконання творчих практичних завдань. Саме це дає можливість поєднати на уроці інтелектуальну і практичну діяльність, щоб успішно формувати в школярів географічну картину світу. Таке навчання є активним, цікавим, творчим, надає можливість для особистісного зростання школяра. Адже «особистість розвивається на полюсі творення, а не на полюсі споживання». Важливий момент – створення ситуації проблемного навчання, щоб учень «зробив власне відкриття».

Кожен урок – це творчий акт, в якому педагог і учні з однаковим задоволенням пориваються на пошуки істини. Інтерактивні технології заохочують учнів допомагати один одному – вчитися. Провожу інтегровані  уроки, на яких здійснюються міжпредметні зв’язки, а також активізується діяльність учнів. Велике значення приділяю проведенню практичних робіт відповідно до програми. Щоб учень займав активну позицію в процесі навчальної діяльності, він повинен мати потужні джерела мотивації навчання -  на це звертаю особливу увагу. Мотиви базуються на активному інтересі до того, що вивчається. Для того щоб сформувати позитивне ставлення до теми, що вивчається (Мені це цікаво!), на етапі мотивації навчальної діяльності,  застосовую у своїй роботі такі прийоми: «Дивуй!», «Приваблива мета», «Фантастична добавка», «Відстрочена відгадка», «Проблемне питання», «Мікрофон». Також використовую наочність, яка підвищує інтерес учнів до навчання. Дбаю про те, щоб учні засвоїли обов’язковий мінімум знань, умінь і практичних навичок які передбачені державним стандартом та навчальними програмами. Матеріал який вивчається зрозумілий і доступний учням. Намагаюся створити гарний  мікроклімат на уроках, який би  сприяв творчій діяльності створити доброзичливі стосунки між учителем та учнями.

З метою формування робочого настрою на початку уроку  при актуалізації опорних знань  (Налаштуємося на географію!») використовую такі прийоми: «Інтелектуальна розминка», «Вірю – не вірю», «Географічна мозаїка». Практикую  творчі завдання, наприклад, під час вивчення теми «План місцевості» у 6-му класі. Пропоную учням написати топографічний лист товаришеві, де географічні об’єкти зашифровані умовними знаками. Іншій групі – зашифрувати топографічними знаками пісню («Вгадай пісню») тощо. Під час визначення географічних координат виконують серію творчих завдань на знаходження певних географічних об’єктів. Переведення числового масштабу в іменований, рух за азимутами, вивчення і нанесення географічної номенклатури, розв’язування задач за топографічними та географічними картами – це завдання, які захоплюють учнів своєю новизною, своєрідністю і індивідуальністю. Для зацікавлення учнів на уроці  використовую прийом «Дивуй», «Скарбничка»,  де  наводжу дивні факти або цікаву історію про географічний об’єкт, що вивчається, спонукаючи до активної пізнавальної активності. При цьому поєдную  комплекс методів і прийомів, які активізують творчу пізнавальну діяльність учнів шляхом взаємовпливу вчитель-учень-учні-вчитель.

Використовуючи інноваційні технології, ставлю за мету досягти  послідовного, цілеспрямованого засвоєння нового матеріалу. Уроки-подорожі, прес-конференції, уроки-дослідження, використання Інтернет-ресурсів, мультимедійних технологій, урок-змагання, урок-диспут – це саме ті уроки, які активізують навчальну діяльність учителя і учнів.

Також   застосовую  багато прийомів опрацювання нового матеріалу (Нудьгувати ніколи!): «Ажурна пилка», «Спільний проект», «Дискусії», «Діалог», «Робота в групах», «Коло ідей», «Мозковий штурм», вивчення випадків, або Кейс-метод, метод  «Прес»,  «Шпаргалка», «Кути».     Для кращого розуміння певних ознак чи явищ використовую метод пошуку аналогій. Використання аналогій у творчому процесі розвиває логічне мислення, пам’ять, увагу, фантазію дитини.

    На етапі закріплення вивченого матеріалу використовую кросворди та ігри: «Хто більше знає», «Поле чудес», вікторини, «Чомучка», а також складання сенканів, есе, опитування-естафета, власні приклади, «Так-ні».

У шкільній географії важлива роль належить цифровим показникам. З цією метою використовую такі прийоми; цифрові диктанти, цифрові співвідношення, задачі тощо.

Творчість проявляється і у виконанні різнотипних домашніх завдань учнів. Задаючи домашнє завдання , враховую рівень знань учнів з предмету. Часто задаю диференційоване домашнє завдання: випереджальне завдання, скласти до теми кілька репродуктивних  і творчих завдань, або скласти кросворд, чайнворд. Наприклад, завдання спрямовані на розвиток фантазії: «П’ять хвилин під водою», «Подорож крапельки води», «Мої враження від перебування в Африці» тощо. Використання інтерактивної вправи «Пошук нової інформації» спонукає учнів до використання Інтернету, а також прищеплює навички дослідницької діяльності. Також задаю творчі завдання:  написати  есе на тему «З нас витікає Україна», або підготувати презентацію, де намітити шляхи розвитку певних проблем.

 Також   працюю над  проектом по вивченню країн світу та Європи,  з метою розширення знання про країни Євросоюзу, їх традицій, культуру, побут. Так, у 10-му класі були  проведені уроки-презентації: «Калейдоскоп традицій французів і британців» та «Калейдоскоп традицій італійців», на яких були застосовані творчі проекти учнів.

Велику увагу приділяю урокам узагальнення знань по вивченій темі. Наприклад у 7 класі, вивчивши материки Південної півкулі, здійснюємо уявну подорож по вивченим материкам, застосовуючи ігрові форми, творчі доробки учнів, додатковий цікавий матеріал. У 6 класі – урок-подорож по темі «Гідросфера».

Значну увагу приділяю  картографічному методу навчання учнів. Як сказав видатний вчений-географ Н.Н.Баранський, карта – є альфа й омега (тобто початок і кінець) географії. Від карти будь-яке географічне дослідження виходить і до карти приходить, з карти починається й картою закінчується. Застосовую такі прийоми як «Пінг-понг», «Географічний крос», «Мандрівка», «П’ять питань», бліцопитування, «Лови помилку картографа», світлофор.

Неабияке значення в системі географічної  науки, приділяю краєзнавству. Краєзнавчий матеріал – найкраще унаочнення під час вивчення тем шкільного курсу географії. Завдяки його використанню активізую пізнавальну діяльність учнів, виховую любов до рідного краю. Це один із шляхів морального виховання дітей та підготовки їх до самостійного життя. Внаслідок цієї роботи учні залучені до пошуку, поглиблюють свої знання з географії, а як результат - підвищують свої оцінки з предмету. А це головне завдання у роботі вчителя.

Вплив педагогічної оцінки на емоційний стан учня

Педагогічна оцінка є досить широким поняттям, яке включає оцінки, що даються дитині не тільки вчителем, а й батьками або будь-якою іншою особою, яка займається вихованням і розвитком дітей. Педагогічну оцінку в широкому сенсі варто відрізняти від шкільної оцінки, що характеризує в балах відносні й абсолютні успіхи учня. Оцінка є педагогічним стимулом, що поєднує засоби заохочення та покарання. Причому крайні значення оцінок не завжди мають таку стимулюючу силу, яку мають середні оцінки. Вона відіграє важливу роль, тому що прямо пов’язана з формуванням у дитини відповідного ставлення до себе. За допомогою оцінок, що даються дитині з боку дорослих, дуже просто зруйнувати її правильні уявлення про саму себе через те, що тут домішуються фактори емоційного порядку. Відновити адекватне ставлення до себе набагато складніше.

Загальновизнано, що оцінка виступає як емоційне ставлення вчителя до навчальної діяльності учня і виражається вербально та не вербально, означає згоду, схвалення, незгоду, незадоволення тощо. Емоційний стан школяра під час позитивного оцінювання підтримує його віру у свої сили і можливості.Оцінка дає учневі можливість усвідомити, як саме він справився з роботою, що вийшло добре, в чому помилка, як її краще виправити. Будь-яке оцінювання повинно ґрунтуватися на доброзичливому ставленні до дитини. Наприклад: "Юля дуже вдало поєднала свої спостереження щодо спільних та відмінних рис рельєфу, проте їй не вдалося проаналізувати його вплив на природу материка. Впевнена, що наступного разу вона все зробить правильно".

Емоційний стан учня під час негативного оцінювання супроводжуються експресивними проявами (загальна нерухомість, глибокі зітхання тощо). Часто оцінка регулює відношення до школяра в сім'ї. Відносини у сім'ї залежать від того, як інтерпретували шкільні оцінки рідні і на скільки вони (оцінки) задовольняють їхні очікування. На цій основі відбувається зміна і переоцінка відносин з дорослими. Якщо неуспіх стійкий і дитина постійно відчуває докори, покарання, вона шукає спосіб збереження сформованих відносин і запобігання конфліктам. Такими способами можуть бути прогули, обман, списування. Через отримані шкільні оцінки змінюється і відношення з боку сім’ї до вчителя і предмета, що він викладає та усього навчально-виховного процесу в цілому.

Надзвичайно важливо, щоб оцінка виставлялась в інтересах соціально-психологічного розвитку дитини. Для цього необхідно, щоб процедура оцінювання була адекватною, справедливою й об’єктивною. Основними принципами оцінювання є об’єктивність, систематичність і системність та відкритість.

-  Об’єктивність: оцінювання спирається на науково обґрунтовані критерії визначення успішності, параметри дослідження рівня навченості, виконується кваліфікованими спеціалістами, базується на засадах гуманізму і демократизму;

-  диференційованість: врахування індивідуальних можливостей учнів: рівня навченості, їх інтелектуальних здібностей;

-  відкритість: оцінювання проводиться за однаковими критеріями для всієї групи учнів, критерії оцінювання відомі до початку самого оцінювання, результати я повідомляються, виконується аналіз результатів оцінювання.

Існує ряд типових помилок оцінювання. До основних відносять помилки великодушності, ореолу, центральної тенденції, контрасту, близькості та логічні. Помилки «великодушності», або «поблажливості», виявляються у винесенні вчителями завищених оцінок. Помилки «центральної тенденції» виявляються в учителів у прагненні уникнути крайніх оцінок, наприклад, небажання ставити найнижчий чи найвищий бал. Помилка «ореолу» пов’язана з певною упередженістю вчителів і виявляється в тенденції позитивно оцінювати тих школярів, до яких вони особисто ставляться позитивно, відповідно негативно оцінювати тих, до яких особисте ставлення негативне. Помилка «контрасту» полягає в тому, що знання, якості особистості та поведінки учнів оцінюються вище чи нижче в залежності від того, вище чи нижче виражені ті ж характеристики у самого вчителя. Наприклад, менш зібраний та організований вчитель буде вище оцінювати учнів, які відрізняються високою організованістю, акуратністю та ретельністю. Помилка «близькості» знаходить своє вираження зокрема в тому, що вчителю важко відразу після занадто високої оцінки ставити низьку, при незадовільній відповіді «відмінника» учитель схильний переглянути свою оцінку в бік завищення. «Логічні» помилки виявляються у винесенні подібних оцінок різним психологічним властивостям і характеристикам, що здаються їм логічно пов’язаними. У педагогічній практиці приклад подібних помилок – перенесення оцінок за поведінку на оцінки за навчальний предмет чи курс. Типовою є ситуація, коли за однакові відповіді з навчального предмета порушнику дисципліни та зразковому в поведінці школяру виставляють різні оцінки. За кожним навмисним завищенням чи заниженням стоїть певний педагогічний, психологічний або соціальний зміст. Завищення проміжної оцінки слабкому учню може виступати як акт підтримки його в навчальному просуванні, мотивація на збільшення його уваги до даного предмета. Виставлення незаслужено високої оцінки заради медалі чи відзнаки виступає як навмисний обман суспільства.

Вербальні психолого-педагогічні прийоми, які сприяють створенню ситуації успіху на мотиваційному етапі навчальної діяльності:

- «Ефект Розенталя», або «Ефект навіювання»: «Ти це можеш», «Тобі це

вдається» тощо. Якщо педагог буде переконувати учнів у реальності успіху,то успіх прийде.

-Прийом «Емоційне прогладжування» – констатація будь-якого факту успіху, прищеплювання дитині віри в себе, відкритість учителя для довіри і співчуття. Наприклад : «Люблю винахідливих дітей», «У тебе прекрасні здібності»

-Прийом «Анонсування» – репетиція майбутньої дії, яка створює психологічний настрій на успіх перед класом. «Ти обов’язково отримаєш хорошу оцінку», «Якщо ти невпевнений у знаннях з даної теми, то я можу ще раз пояснити».

Кожному вчителеві варто пам'ятати, що педагогічна оцінка - це могутня зброя в його руках, від якої залежить емоційний стан дитини, формування її поглядів на життя, успіх серед однолітків та спілкування з дорослими.

Екскурсія до Державного історико-культурного заповідника «Буша»

В рамках районного семінару вчителів географії «Формування пізнавальної діяльності учнів шляхом використання інноваційних технологій на уроках географії», що проходив на базі ЗОШ I-III ст. с. Василівка, проведено екскурсію до Державного історико-культурного заповідника «Буша», на території якого розташовані музеї етнографії, побуту, оборони та археології, а також – один із 28 геологічних заказників України, під промовистою назвою «Гайдамацький яр».

Присутні мали змогу ознайомитися із навколишньою красою, побачили світ природи, відображений умілою рукою скульптора в камені, адже на території заповідника розташований парк кам’яних скульптур, що виготовлені із місцевої геологічної породи – жовтого пісковика. Тематика робіт різна: це національно-визвольний рух, стихії природи, язичницькі божества та інше.

 Весь геологічний заказник – це ніби «майданчик, де колись гралися велетні». Каміння тут чудернацької форми та неймовірних розмірів. Воно є німим свідком історії нашої землі. Серед цієї краси, в межиріччі Бушанки та Мурафи, в скелях збережені залишки дохристиянського храму із язичницькими написами та малюнками на стінах що непідвладні часу.

Село Буша – мальовничий куточок Поділля, яскравий приклад організації «зеленого туризму». І в такий нелегкий для нашої держави час, відвідини цього маленького, затишного куточка, надихають нас на працю, адже нам є заради чого жити і продовжувати тисячолітню історію наших предків.