Вплив педагогічної оцінки на емоційний стан учня

Педагогічна оцінка є досить широким поняттям, яке включає оцінки, що даються дитині не тільки вчителем, а й батьками або будь-якою іншою особою, яка займається вихованням і розвитком дітей. Педагогічну оцінку в широкому сенсі варто відрізняти від шкільної оцінки, що характеризує в балах відносні й абсолютні успіхи учня. Оцінка є педагогічним стимулом, що поєднує засоби заохочення та покарання. Причому крайні значення оцінок не завжди мають таку стимулюючу силу, яку мають середні оцінки. Вона відіграє важливу роль, тому що прямо пов’язана з формуванням у дитини відповідного ставлення до себе. За допомогою оцінок, що даються дитині з боку дорослих, дуже просто зруйнувати її правильні уявлення про саму себе через те, що тут домішуються фактори емоційного порядку. Відновити адекватне ставлення до себе набагато складніше.

Загальновизнано, що оцінка виступає як емоційне ставлення вчителя до навчальної діяльності учня і виражається вербально та не вербально, означає згоду, схвалення, незгоду, незадоволення тощо. Емоційний стан школяра під час позитивного оцінювання підтримує його віру у свої сили і можливості.Оцінка дає учневі можливість усвідомити, як саме він справився з роботою, що вийшло добре, в чому помилка, як її краще виправити. Будь-яке оцінювання повинно ґрунтуватися на доброзичливому ставленні до дитини. Наприклад: "Юля дуже вдало поєднала свої спостереження щодо спільних та відмінних рис рельєфу, проте їй не вдалося проаналізувати його вплив на природу материка. Впевнена, що наступного разу вона все зробить правильно".

Емоційний стан учня під час негативного оцінювання супроводжуються експресивними проявами (загальна нерухомість, глибокі зітхання тощо). Часто оцінка регулює відношення до школяра в сім'ї. Відносини у сім'ї залежать від того, як інтерпретували шкільні оцінки рідні і на скільки вони (оцінки) задовольняють їхні очікування. На цій основі відбувається зміна і переоцінка відносин з дорослими. Якщо неуспіх стійкий і дитина постійно відчуває докори, покарання, вона шукає спосіб збереження сформованих відносин і запобігання конфліктам. Такими способами можуть бути прогули, обман, списування. Через отримані шкільні оцінки змінюється і відношення з боку сім’ї до вчителя і предмета, що він викладає та усього навчально-виховного процесу в цілому.

Надзвичайно важливо, щоб оцінка виставлялась в інтересах соціально-психологічного розвитку дитини. Для цього необхідно, щоб процедура оцінювання була адекватною, справедливою й об’єктивною. Основними принципами оцінювання є об’єктивність, систематичність і системність та відкритість.

-  Об’єктивність: оцінювання спирається на науково обґрунтовані критерії визначення успішності, параметри дослідження рівня навченості, виконується кваліфікованими спеціалістами, базується на засадах гуманізму і демократизму;

-  диференційованість: врахування індивідуальних можливостей учнів: рівня навченості, їх інтелектуальних здібностей;

-  відкритість: оцінювання проводиться за однаковими критеріями для всієї групи учнів, критерії оцінювання відомі до початку самого оцінювання, результати я повідомляються, виконується аналіз результатів оцінювання.

Існує ряд типових помилок оцінювання. До основних відносять помилки великодушності, ореолу, центральної тенденції, контрасту, близькості та логічні. Помилки «великодушності», або «поблажливості», виявляються у винесенні вчителями завищених оцінок. Помилки «центральної тенденції» виявляються в учителів у прагненні уникнути крайніх оцінок, наприклад, небажання ставити найнижчий чи найвищий бал. Помилка «ореолу» пов’язана з певною упередженістю вчителів і виявляється в тенденції позитивно оцінювати тих школярів, до яких вони особисто ставляться позитивно, відповідно негативно оцінювати тих, до яких особисте ставлення негативне. Помилка «контрасту» полягає в тому, що знання, якості особистості та поведінки учнів оцінюються вище чи нижче в залежності від того, вище чи нижче виражені ті ж характеристики у самого вчителя. Наприклад, менш зібраний та організований вчитель буде вище оцінювати учнів, які відрізняються високою організованістю, акуратністю та ретельністю. Помилка «близькості» знаходить своє вираження зокрема в тому, що вчителю важко відразу після занадто високої оцінки ставити низьку, при незадовільній відповіді «відмінника» учитель схильний переглянути свою оцінку в бік завищення. «Логічні» помилки виявляються у винесенні подібних оцінок різним психологічним властивостям і характеристикам, що здаються їм логічно пов’язаними. У педагогічній практиці приклад подібних помилок – перенесення оцінок за поведінку на оцінки за навчальний предмет чи курс. Типовою є ситуація, коли за однакові відповіді з навчального предмета порушнику дисципліни та зразковому в поведінці школяру виставляють різні оцінки. За кожним навмисним завищенням чи заниженням стоїть певний педагогічний, психологічний або соціальний зміст. Завищення проміжної оцінки слабкому учню може виступати як акт підтримки його в навчальному просуванні, мотивація на збільшення його уваги до даного предмета. Виставлення незаслужено високої оцінки заради медалі чи відзнаки виступає як навмисний обман суспільства.

Вербальні психолого-педагогічні прийоми, які сприяють створенню ситуації успіху на мотиваційному етапі навчальної діяльності:

- «Ефект Розенталя», або «Ефект навіювання»: «Ти це можеш», «Тобі це

вдається» тощо. Якщо педагог буде переконувати учнів у реальності успіху,то успіх прийде.

-Прийом «Емоційне прогладжування» – констатація будь-якого факту успіху, прищеплювання дитині віри в себе, відкритість учителя для довіри і співчуття. Наприклад : «Люблю винахідливих дітей», «У тебе прекрасні здібності»

-Прийом «Анонсування» – репетиція майбутньої дії, яка створює психологічний настрій на успіх перед класом. «Ти обов’язково отримаєш хорошу оцінку», «Якщо ти невпевнений у знаннях з даної теми, то я можу ще раз пояснити».

Кожному вчителеві варто пам'ятати, що педагогічна оцінка - це могутня зброя в його руках, від якої залежить емоційний стан дитини, формування її поглядів на життя, успіх серед однолітків та спілкування з дорослими.